13 червня, 16:00

Музей Ханенків запрошує на відкриту лекцію Мері Робертс, професорки історії мистецтв з Сіднейського університету (Австралія). Лекцію присвячено вишуканому експерименту з інтер’єром на східну тему, яким був Арабський Зал британського художника і скульптора Фредеріка Лейтона (1830-1896), президента Королівської академії мистецтв. Хоча мистецтву орієнталізма дорікають за спрощені фантазії про Схід та потурання хижацтву західного колоніалізму, лекція на конкретних деталях розкриває красу та сміливу вигадливіть художніх рішень, поєднаних з виробничими експериментами, що відповідали неодмінно високим естетичним стандартам європейського мистецтва і уособлювали його поступ у ХІХ ст.

Отакі шедеври, як Арабський Зал Лейтона, заразом відбивали зростаючі знання європейців про Схід та попит на його досягнення. Лекція дає шанс відчути оте вибагливе середовище європейських поціновувачів світового мистецтва, до якого належали й київські колекціонери мистецтва та засновники музею Варвара та Богдан Ханенки.

Дім Фредеріка Лейтона у дільниці Голланд Парк Лондона був одним із найзнаменитіших зразків британського орієнталістичного інтер’єру. Тут Лейтон зосередив винятково багате зібрання ісламського мистецтва. Якість справжніх близькосхідніх кахлів та художні амбіції, що проявилися у їхньому ужитку в Арабському Залі Лейтона, збудованому  між 1877 та 1879, вирізняють його орієнталістичний інтер’єр з-поміж будинків його сучасників.

В Арабському залі зі справжніх історичних близькосхідніх кахлів було синтезовано сучасний інтер’єр. Оповіді відвідувачів цього екзотичного простору розкривають поетику його орієнталізму. Деякі з них вбачали у ньому фантазії 1001 ночі, інші – пишний перський інтер’єр, що пробуджував в уяві картини східного гарему. Цей зал став результатом співраці Лейтона з архітектором Джорджем Айтчісоном, керамістом Вільямом Де Морганои та Волтером Крейном. Монтування понад тисячі ранньомодерних кахлів з Ізніка, Дамаска та Персії, зроблених безіменними ремісниками змушує задуматися над тим, яку роль відіграли їхні творчі практики у цьому просторі. Вільям Де Морган відважився наново виготовити частинки кахлів, щоби відремонтувати деякі з пошкоджених мозаїчних панелей. Для цього він пустився в учнівство крізь часи, намагаючись відтворити чудові вироби близькосхідніх майстрів. Оригінально кахляні мозаїчні панелі призначалися для інших інтер’єрів, і історію, як їх познімали з тих стін усе ще можна побачити по деяких уламках та пошкрябаних поверхнях. У цій лекції професор Робертс звертається до різних викликів, з якими пов’язано створення цього інтер’єру, та його культурному значенні для Лондона ХІХ століття.

Мері Робертс

є професоркою історії мистецтва в університеті Сіднея, Австралія. Вона – знавець європейського орієнталізму ХІХ ст. та османського мистецтва. Професор Робертс має численні публікації, серед яких книжки “Стамбульські виміни: Османці, орієнталісти та візуальна культура ХІХ ст.” (University of California Press, 2015; відзначена премією кращої книжки року Мистецькою Асоціацією Австралії та Нової Зеландії 2016 р.) та “Найдовіреніші чужаки: гарем в османському та орієнталістичному мистецтві та подорожній літературі” (Duke University Press, 2007). Тепер вона працює над новою книжкою про митців як колекціонарів ісламського мистецтва у ХІХ ст.

Лекція проводитеметься англійською мовою.

Вхід вільний, та зауважте, будь ласка, що кількість місць обмежена.