Адам і Єва після вигнання з раю

Славетний майстер Північного Відродження Лука Лейденський звертається до одного з найважливіших у богословському сенсі епізодів біблійної історії. Втім, зображення вигнанців з Раю у трактуванні художника не лише має глибинний релігійний зміст, але й вражає суто життєвою достовірністю. Подібно до інших митців 16 століття, Лука Лейденський прагне, аби довічні образи Святого Письма знайшли емоційний відгук у серцях сучасників.

Показовим є вже сам вибір сюжету. Не випадково художник зображує Адама і Єву не, а разом із первістком. У 16 столітті родиною вважалася саме подружжя з дітьми, а дбайливість батьків сприймалася суспільством як одна з сімейних чеснот. Таке трактування було підкріплено богословською традицією, за якою старозавітні сюжети вважалися прообразами новозавітних, і тому перше біблійне подружжя традиційно співвідносили із сім’єю Христа – Святою Родиною.

Теплоту сімейних відносин і батьківську турботу Лука Лейденський передає через рухи та жести персонажів. Вигнанці з Раю оберігають маленьке дитя, свою єдину втіху, від ворожого земного світу. Єва ніжно пригортає до себе щільно загорнуте у тканину немовля, ніби ховаючи його від сильного вітру, що розвіває її волосся. Адам, забавляючи сина, жартома тягнеться за грушкою, яку чіпко тримає дитина. Однак цей жест має також і богословське значення, оскільки фрукт у руках дитини символізує заборонений плід з дерева пізнання добра та зла, який Адам і Єва скуштували всупереч Божій волі.