Пропустити навігацію

Назва:

Амітаюс, будда Нескінченного Життя

Датування:

17 століття

Місце створення:

Тибет

Матеріал та техніка:

бронза, поліхромний розпис, патина

Розміри:

16, 5 см

Інвентарний номер:

569 ДВ

Джерело надходженння:

з Музейного містечка, 1936 рік, м.Київ

Розділ колекції:

Мистецтво Монголії, Тибету, Бурятії, Калмикії

Коментар куратора

Скульптура зображує одну з трьох Просвітлених Сутностей, що в тибетському буддизмі вшановуються як подателі довголіття. Це – Амітаюс (індійською, санскритом – «Нескінченне життя»). Про поширеність культу персонажа свідчить те, що в колекції музею зберігається цілих дев’ять його скульптурних зображень, четверо з яких представлені у постійній експозиції Залу мистецтва країн буддизму.

Перш ніж говорити про Амітаюса, слід згадати одного з будд різних епох і світів на ім’я Амітабга (індійською, санскритом – «Безмежне світло»). Приблизно з першого століття нашої ери культ Амітабги і пов’язані з ним практики поступово набувають широкого розповсюдження як в Індії, так і за її межами.

Згідно традиції, буддою Амітабгою став буддистський чернець Дгармакара, що мешкав у світі, розташованому на великій відстані на захід від нашого. Тільки починаючи шлях до Просвітлення, Дгармакара дав обітницю, яку успішно здійснив, ставши буддою. Амітабга перетворив свій світ на райську обитель Сукгаваді (індійською, санскритом - «[Земля,] сповнена втіхи»). Будь-хто, хто щиро увірує в безмежне милосердя Амітабги, і буде здійснювати пов’язані з ним молитви та практики, зможе перевтілитися в Сукгаваді і там швидко досягти Просвітлення.

Визначення «Амітаюс» відоме за самими давніми текстами, присвяченими темам Амітабги та Сукгаваді. Але в одних традиціях буддизму воно сприймається як титул Амітабги. В інших – як-от у тибетській - Амітаюс розглядається як будда, створений Амітабгою для допомоги людям в плані досягнення задовільної тривалості життя. Тривалість життя дозволяє достатньо займатися практиками самовдосконалення.

Амітаюс зображується як будда в «позі лотоса» зі схрещеними ногами і покладеними одна поверх одної долонями (жест вказує на перебування в стані медитативного зосередження). Але якщо Амітабга постає у вбранні буддистського подвижника, то Амітаюс, подібно до бодгісаттв – у вбранні індійського монарха. У схрещених долонях він тримає глек з нектаром безсмертя – амрітою.

Подібно до зображень Манджушрі та Геваджри пам’ятка наслідує риси буддистських скульптур 10-12 століття з північно-східної Індії. На це вказує близький до індійського тип лику Амітаюса. Також – трактування спинки трону як ореолу довкола постаті. І – нарешті – штучне затемнення (патинування) поверхні скульптури, аби її вигляд більше нагадував вигляд справжніх індійських пам’яток, потемнілих від часу.

Євген Осауленко