Пропустити навігацію

Назва:

Бгавачакра («Колесо буття»)

Датування:

19 століття

Місце створення:

Калмикія

Матеріал та техніка:

ґрунтоване полотно, клейові фарби, прописи золотом

Розміри:

31х21 см

Інвентарний номер:

482 ЖВ

Джерело надходженння:

з Музейного містечка, 1936 рік, м.Київ

Розділ колекції:

Мистецтво Монголії, Тибету, Бурятії, Калмикії

Коментар куратора

Хоч живописний твір позначений рисами примітиву, його історико-культурна цінність неабияка. Через жорстокі антирелігійні репресії радянської влади у Калмикії впродовж 30х років 20го століття пам’ятки калмицького буддистського мистецтва на наш час становлять значну рідкість. Кілька таких речей зберігається в музеї, і одна з них – тангка «Бгавачакра».

В 19 столітті пам’ятка належала головному духовному попечителю калмицького народу від Православної церкви – К.І.Костенкові. На тангка були зроблені написи кирилицею, що передають назви частин композиції. Згодом вона потрапила до Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії. Нарешті, по встановленню радянської влади річ передали до музею, заснованого подружжям Ханенків.

«Бгавачакра» класичною давньоіндійською мовою санскритом означає «Колесо буття». Це – популярне буддистське повчальне зображення, що наочно ілюструє положення про те, що люди та інші живі істоти Всесвіту ув’язнені у стані повсякденного бутті (сансара), звільнення від якого і є метою вчення. Вони нескінченно йдуть від життя до життя як мешканці одної з шести сфер Всесвіту з властивим для кожної співвідношенням задоволення і страждання. Перевтілення відбуваються залежно від багажу позитивних чи негативних вчинків, думок, чуттів (карма).

Найдавніше відтворення сюжету можна бачити в стінописах п’ятого століття у приміщенні №17 буддистського печерного монастирського комплексу в Аджанті (Індія). Пам’ятка з зібрання музею демонструє, як композиція відтворюється в тибетській традиції.

Колесо – діаграма з чотирьох концентричних кіл-частин, яку тримає демонічна постать, підписана кирилицею як «Мангус» (назва злих духів монгольською). Скоріш за все, зображений ворожий небожитель Мара, що намагається спокушувати тих, хто здобуває Просвітлення і стає буддами. Моторошна постать уособлює нескінченність руху часу, перевтілень, переходів від насолоди до болю і навпаки.

Центр діаграми зображує трьох тварин, що уособлюють три духовні вади, через які істоти весь час обертаються в межах «Колеса». Це – свиня, змія та півень (невігластво/безумство, злість/заздрість та пристрасть). Довкола центру – кільце з сценами на білому та чорному тлі передає уявлення про гарну і погану карму.

Основну частину діаграми займає зображення шести сфер Всесвіту, від царства небожителів, де панує безмежна насолода до пекла, де граничним є страждання. Найкраще місце для втілення – світ людей (на тангка – ліворуч посередині ). Там крайнощі врівноважені.

Зовнішнє кільце діаграми займають алегоричні сценки, що ілюструють психологічні причини існування перевтілень.

В верхніх кутках композиції ліворуч зображене Колесо Істини – натяк на можливість звільнення від страждань та перевтілень. Праворуч – постать Будди як знак існування шляху звільнення. Нарешті, внизу ліворуч – буддистський подвижник у печері – приклад особи, що йде цим шляхом.

Євген Осауленко