Будда Шак’ямуні. З серії «Великі чудеса Будди» («12 діянь Будди»)

Традиція зображення визначних подій з житія Будди Шак’ямуні та здійснених ним чудес на індійському ґрунті набуває завершених форм у 8-12 столітті. З стилем індійського, а згодом – непальського живопису на ранніх етапах розвитку було тісно пов’язане мистецтво тибетського тангка. Але з 15 століття тибетців все більше цікавлять здобутки китайського світського живопису – так поступово формуються стилістичні риси, властиві для творів 17-19 століття.

Композиція тангка може нагадати християнські житійні ікони. В центрі – дана в великому масштабі постать Будди Шак’ямуні.

Коли Будда зображується в «позі лотоса» з рукою, що торкається пальцями землі, це має нагадувати про обставини, за яких він здобув Просвітлення.

Довкола в значно меншому масштабі представлені сюжети, головним героєм яких він є. Хоча події йдуть в хронологічному порядку одна за одною, вони показані в єдиному просторі. Роль рамок, що відокремлюють сцени, грають ланцюжки кольорових хмар.

Власне на тангка представлені три чуда з житія Будди. В верхній частині показано, як він вертається з небесної сфери «Тридцяти трьох». Там Будда проповідував небожителям, серед яких по смерті перевтілилася його власна мати.

В самому центрі нижньої частини змальовано інше чудо, коли під час проповіді Будда з’явився в п’яти подобах водночас – так, ніби його оточують двійники.

Нарешті, в лівому та правому кутках можна бачити історію про покарання лжевчителів, що хотіли перемогти Будду на публічному диспуті. Облудні вчителі показані як люди без одягу – тобто екстремальні аскети, з якими засновник буддизму гаряче полемізував. Ліворуч обурені небожителі підпалюють будинок, де супротивники Будди зібралися на спільну нараду, праворуч ті ж лжевчителі тікають світ за очі.