Назва:
Дакіні – гнівне жіноче божество
Датування:
19 століття
Місце створення:
Тибет або Монголія
Матеріал та техніка:
бронза, позолота, розфарбування
Розміри:
висота – 14 сm
Інвентарний номер:
1900 ДВ
Джерело надходженння:
придбано у Рекеди А.С., 1962 рік
Розділ колекції:
Мистецтво Монголії, Тибету, Бурятії, Калмикії
Коментар куратора
Уявлення про існування грізних дакіні (також - йогіні, існує багато інших назв) спільне для буддизму Ваджраяни та індуїзму. Визначення «дакіні/йогіні» поєднує: жіночі Просвітлені Сутності в грізних подобах, які часто виступають дружинами чоловічих Гнівних Просвітлених Сутностей розряду герука/ідам; учасниць почту грізних персонажів; жіночих духів – охоронців місцевості; земних жінок, що займаються духовними практиками або чаклунством. Серед прихильників індуїзму віра в існування дакіні/йогіні як шкідливих чаклунок часом призводить до кримінальних інцидентів і в наш час.
Пам’ятка з зібрання музею дає гарне уявлення про те, як дакіні/йогіні зображуються в образотворчому мистецтві. Вони постають оголеними під час шаленого танцю. Часом у дакіні не людські голови, а голови реальних чи легендарних тварин і птахів.
Скульптура зображує дакіні Макаравактра («З головою морської потвори «макара»), одну з двох супутниць грізної «захисниці вчення» - богині Шрідеві або Лгамо.У героїні – голова легендарної морської потвори «макара», що поєднує риси слона й крокодила. Дакіні носить на спині замість плаща зняту людську шкіру і тримає в руці ласо.
Те, що пам’ятка дійшла до нас не в повному складі (відсутній постамент), дозволяє припустити, що вона була частиною скульптурної групи, яка зображує Шрідеві з супутницями. Така ж група, але значно меншого розміру, зберігається в колекції музею і представлена в експозиції залу.
Євген Осауленко