Пропустити навігацію

Автор:

Невідомий

Назва:

Фрагмент оксамитової тканини

Датування:

Друга половина 15 століття

Місце створення:

Венеція, Італія

Матеріал та техніка:

шовк, золота нитка, фігурний оксамит

Розміри:

95х42cм

Інвентарний номер:

32ТК

Джерело надходженння:

з колекції Ханенків

Публікації:

Для подальшого читання з теми: 1. Landini, Roberta Orsi. The Velvets / I Velluti: In the Collection of the Costume Gallery in Florence / Nella Collezione Della Galleria del Costume Di Firenze. Bilingual edition, 2017. 2. Phipps, Elena. Cochineal Red: The Art History of a Color. New York: The Metropolitan Museum of Art, 2010. 3. Marinis, De Fabrizio. Velvet: History, Techniques, Fashions. Amsterdam: Idea Books, 1994. 4. Monnas, Lisa. Merchants, Princes, and Painters: Silk Fabrics in Italian and Northern Paintings, 1300–1550. New Haven: Yale University Press, 2008. 5. Дмитриєнко К. В. Колекція західноєвропейського текстилю Музею Ханенків: методи дослідження, підходи до вивчення. // Актуальні питання організації та проведення державної експертизи культурних цінностей (предметів декоративно-ужиткового мистецтва). Матеріали семінару-практикуму (21-25 травня 2018 р., Київ): науково-методичний збірник. - Київ: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Видавництво «Фенікс», 2018. – С. 38-44. 6. Дмитриєнко К. В. Особливості венеційського текстилю XV – XVI століть на прикладі зразків з Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. // Вісник Черкаського університету. Серія Історичні науки. – Черкаси: Черкаський національний університет, 2018. - №3.- С. 57-67.

Виставки:

"Венеція Найясніша. Venezia la Serenissima", Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, 18 травня-26 серпня 2018 року

Розділ колекції:

Європейське декоративне мистецтво

Коментар куратора

Подібні тканин були одними з найдорожчих в Європі за Пізнього Середньовіччя та раннього нового часу.

Ознакою, що допомагала відрізнити венеційський текстиль від решти, був край виробу, на який мануфактури, у зв'язку із загальними правилами, що діяли для всіх виробників оксамиту, поміщали спеціальні смуги. Їх кількість та колір дозволяв визначити місце походження оксамиту, а також фарбник, що використовувався для його виготовлення. Якщо у виготовленні текстилю використовувався коштовний барвник «кермес», то на краю виробу розташовували дві зелені смуги із золотою ниткою всередині. Так як досліджуваний предмет має таке маркування, його було виготовлено після 1457 року. Кермес – барвник, виготовлений із комах кошенілі або червцю. Він дозволяв отримати насичений вишнево-червоний колір (cremisinо). Аби пофарбувати 300 грамів шовкової нитки, майстрам необхідно було використати близько 800 грамів кермесу.

З 13 століття ткацтво стало одним з провідних ремесел Венеції. У зв’язку з активним розвитком ткацтва, було засновано спеціальну організацію - Сorte del Parangon, яка перевіряла тканини, призначені на продаж.

Катерина Гоцало