Пропустити навігацію
Фрагмент золототканої шовкової тканини із зображенням солов'я і троянди.

Назва:

Фрагмент парчі з візерунком "троянда і соловей"

Датування:

17 століття

Місце створення:

Іран

Матеріал та техніка:

Шовк, металева нитка; парчеве ткання

Розміри:

28 см х 10,5 см

Інвентарний номер:

314 БВ

Джерело надходженння:

З колекції Богдана та Варвари Ханенків. Подаровано Варварою Ханенко Українській Академії Наук у 1918 році, націоналізовано більшовиками у 1919 році.

Публікації:

1. Вязьмітіна, М. (ред.) Мистецтво країн ісляму, Каталог. Музей мистецтв ВУАН. Київ: ВУАН, 1930. 2. Рудик Г. Харизма Ірану. Перське мистецтво 12-19 століть з колекцій музеїв України. Київ: Фенікс, 2017.

Виставки:

"Харизма Ірану. Перське мистецтво 12-19 століть з колекцій музеїв України" (Музей Ханенків, 11. 2017- 02. 2018, ).

Розділ колекції:

Мистецтво Ірану

Коментар куратора

Фрагмент парчі дає уявлення про іранський коштовний текстиль доби Сефевідів. Шахський двір суворо контролював використання золотої та срібної фольги у виробництві тканин, тому цю тканину, найвірогідніше, було виготовлено у придворних майстернях-кархане.

Візерунки, створені у м’якій гамі рожевих, блакитних, зелених та жовтих відтінків, представляють варіацію надзвичайно популярного в літературі та мистецтві сефевідського Ірану мотиву «троянда і соловей» (gol o bolbol). Троянда віддавна виступала в перській культурі метафорою краси й досконалості, об’єкту кохання (земного чи духовного), а також Пророка Мухаммада. Голосистий соловей виступав в ролі закоханого або поета. Разом вони утворили ідеальну любовну пару: прекрасна й недоступна троянда та відданий коханець, який виспівує свою безмежну тугу. У традиції перської містичної (суфійської) лірики соловей і троянда слугували метафорою душі містика, яка прагне любові Всевишнього.

Парча та інший елітний текстиль – важлива стаття іранського експорту за доби Сефевідів. Перські золототкані шовки були на піку моди не лише в самому Ірані, але й при дворах європейських аристократів та у середовищі християнських кліриків.

У 17 столітті під впливом європейських візуальних джерел, перські митці, зокрема автори візерунків для тканин відходять від традицій стилізованого зображення квітів і птахів до більш життєподібного трактування.

Ганна Рудик