Пропустити навігацію

Назва:

Геваджра – ідам, божество-покровитель віруючого

Датування:

17 століття

Місце створення:

Тибет

Матеріал та техніка:

бронза, червона патина, золота паста (поліхромний розпис?)

Розміри:

висота – 15 см

Інвентарний номер:

570 ДВ

Джерело надходженння:

з колекції Ханенків

Розділ колекції:

Мистецтво Монголії, Тибету, Бурятії, Калмикії

Коментар куратора

Пам’ятка належить до перших предметів зібрання азійського мистецтва, які придбав особисто засновник музею – Богдан Іванович Ханенко.

Як і Ваджрабгайрава з тангка роботи Санкара, головний герой даної скульптури – Геваджра –належить до «герука» або «ідамів» - покровителів систем буддистської йоги в традиції Ваджраяни. Геваджра вважається гнівним втіленням одного з будд різних епох і світів – Ваджрадгари або ж Акшобг’ї, скульптурне зображення якого теж зберігається в колекції музею. Але переказ про обставини, за яких Ваджрадгара прийняв таку подобу, не дійшов до наших днів.

Герой твору показаний під час переможного танцю на людських постатях, що символізують духовні вади. В восьми правих руках Геваджра тримає чаші з фігурками тварин. В восьми лівих – чаші з постатями богів, що керують різними сферами буття.

Геваджра танцює – і водночас перебуває в обіймах дружини Найратмя. Подібні зображення ідамів звуться «яб-юм» («батько-мати») і відомі ще за індійськими пам’ятками. Можливо, на їх появу вплинуло давнє індійське уявлення про дружину як уособлення сили та енергії чоловіка й родини.

Як і в випадку з «Манджушрі»(563 ДВ) можна сказати, що зображення Геваджри наслідує риси буддистської скульптури північно-східної Індії 11-12 століть. Зокрема, в образах головних героїв підкреслена не лише грізність та войовничість, але так само – молодість, краса, стрункість, витонченість.

Євген Осауленко