Пропустити навігацію
Служба у кафедральному соборі у Кракові. В глибині рака з мощами св.Станіслава.

Автор:

Фрідріх Крістоф Дітріх (Ерінген,1779—Лодзь,1847) за твором Міхала Стаховіча (1768—1825)

Назва:

Інтер’єр кафедрального собору у Кракові

Датування:

19 століття

Місце створення:

Німеччина

Матеріал та техніка:

акватинта

Розміри:

540х385

Інвентарний номер:

1276 ГР

Виставки:

«Зведено з каменю, збережено на папері». (Музей Ханенків, 23.06.2011 - 18.09.2011)

Розділ колекції:

Європейська гравюра

Коментар куратора

«Ця базиліка так тісно пов’язана з історією польської нації, з великими, але часом і важкими епохами нашої монархії, що якби на польській землі не існувало її писемної історії, нею стали б стіни та мармури храму» (Юзеф Олеховський, краковський єпископ, XVIII ст. )

Собор св. Станіслава та Вацлава у Вавелі (архітектурний комплекс у Кракові), збудований в 1320-1364 роках на місці більш давніх храмів, від яких лишилися тільки підземні крипти і частини башт. В наступні століття собор неодноразово перебудовували і розширювали. З 1320 року тут коронувались усі польські монархи, крім останнього – Станіслава Августа Понятовського. Собор став місцем поховання багатьох польських королів, а також великих польських поетів Адама Міцкевича, Юліуша Словацького, національних героїв Тадеуша Костюшко, Юзефа Понятовського та Юзефа Пілсудського.

Починаючи з ХІІ ст. вавельський кафедральний собор був центром культу св. Станіслава, чий мавзолей знаходиться в центрі храму. Срібна рака з мощами святого, прикрашена 12 рельєфами зі сценами його земного життя та посмертних чудес, була виконана гданським золотарем Пітером ван дер Реннером в 1670 році. Мармурову сінь над саркофагом створив у 1626-1630 роках Джованні Тревано.

Св. Станіслав із Щепаново (1030-1079) був краківським єпископом починаючи з 1072 року. Достеменно відомо про конфлікт з політичним підґрунтям між ним та королем Болеславом Хоробрим. За легендою, ніхто не схотів за наказом короля стратити єпископа і король зробив це власноруч, після чого наказав розчленувати тіло святого. Однак останки мученика чудесним чином зрослися, що в епоху роздробленості Польщі було витлумачено як Господній знак про об’єднання держави. В 1253 році св. Станіслава канонізували. Починаючи з 1320 року кожного разу при вступі на престол нового монарха відбувалася покутна процесія на місце, де за переказом відбулася страта св. Станіслава, під час якої новий король просив пробачення за страшний гріх свого попередника. За тим же переказом, прийняття імені святого приносить земним володарям нещастя.