Коментар куратора

Традиція споглядання кісток виникла в буддизмі ще в ранній період розвитку буддизму. Це мало допомагати людям позбуватися психологічної прив’язаності до власного тіла, усвідомлювати, що впродовж перевтілень фізичні оболонки змінювалися і змінюватимуться. В тантричних рухах різних конфесій – в тому числі і в буддизмі Ваджраяни – подвижники мали користуватися похідними предметами, зробленими з людських кісток, взятих після поховальних вогнищ. «Капали» чи «габали» - чаші з черепів могли використовуватися і в побуті, і в релігійній обрядовості. У тибетському буддизмі чаші з людських черепів так само використовувалися подвижниками. Але це могли бути і розкішно декоровані предмети храмового ритуалу. Саме такою була чаша з колекції музею, оздоблена черненою й золоченою бронзою. «Очі» зроблені з коралів та бірюзи. Подібна тибетська чаша могла бути виготовлена лише з кісток людини, що була відома особливою доброчесністю. За життя з такими людьми укладалася спеціальна угода, згідно з якою вони по смерті заповітають тіло певному буддистському монастирю.

Євген Осауленко