Коментар куратора

Традиція споглядання кісток виникла в буддизмі ще в ранній період розвитку буддизму. Це

мало допомагати людям позбуватися психологічної прив’язаності до власного тіла, усвідомлювати,

що впродовж перевтілень фізичні оболонки змінювалися і змінюватимуться.

В тантричних рухах різних конфесій – в тому числі і в буддизмі Ваджраяни – подвижники

мали користуватися похідними предметами, зробленими з людських кісток, взятих після поховальних

вогнищ. «Капали» чи «габали» - чаші з черепів могли використовуватися і в побуті, і в релігійній

обрядовості.

У тибетському буддизмі чаші з людських черепів так само використовувалися подвижниками.

Але це могли бути і розкішно декоровані предмети храмового ритуалу. Саме такою була чаша з

колекції музею, оздоблена черненою й золоченою бронзою. «Очі» зроблені з коралів та бірюзи.

Подібна тибетська чаша могла бути виготовлена лише з кісток людини, що була відома

особливою доброчесністю. За життя з такими людьми укладалася спеціальна угода, згідно з якою

вони по смерті заповітають тіло певному буддистському монастирю.

Євген Осауленко.