Пропустити навігацію
Невелика напівсферична чаша зі стрібла з позолоченими карбованими медальонами та центральною скульпртурною "вертушкою" з 5 пташок

Назва:

Хамам таси - чаша для лазні

Датування:

16-17 століття

Місце створення:

Османські Балкани

Матеріал та техніка:

Срібло; кування, карбування, лиття, позолота

Розміри:

H - 4.5 cm; D - 13.5 cm

Інвентарний номер:

213 БВ

Джерело надходженння:

З колекції Богдана та Варвари Ханенків. Подаровано Варварою Ханенко Українській Академії Наук у 1918 році, націоналізовано більшовиками у 1919 році.

Публікації:

1. Вязьмітіна, М. (ред.) Мистецтво країн ісляму, Каталог. Музей мистецтв ВУАН. Київ: ВУАН, 1930. 2. Рудик Г. Колекція османського мистецтва Музею Ханенків // “Хроніка 2000ю Україна-Туреччина”. Антологія вибраних академічних статей. Київ, 2014.

Виставки:

У постійній еспозиції зали мистецтва ісламу з 2017 року.

Розділ колекції:

Мистецтво Балкан

Коментар куратора

В Османській імперії (1299–1923 рр.) похід до лазні (турецькою «хамам») був особливим ритуалом очищення тіла й душі. Хамами були місцем не лише для гігієнічних практик, але й для спілкування. Тут відзначали важливі родинні події. Наприклад, напередодні свого весілля дівчина обов’язково запрошувала подруг до лазні. У певний день після народження немовля приносили до хамаму для обряду обмивання. Старші жінки придивлялися в лазні наречених для своїх синів чи братів.

Під час лазневих ритуалів використовували чаші (турецькою «хамам таси»), щоб обливати розпарене тіло прохолодною чи холодною водою. В колекції Музею Ханенків зберігається чаша, що за формою, розміром, матеріалом і декором, найімовірніше, була предметом з традиції хамаму. Такі чаші з рослинним орнаментом та зображенням тварин, як свідчать дослідження, виготовлялися на Балканах, територію яких османці почали завойовували у 14 столітті.

У центрі витонченої «ложчастої» чаші – ажурна золочена розетка, на яку посаджено 5 маленьких фігурок пташок. Увесь центральний елемент обертається. Ця особливість конструкції чаші викликала чимало питань у науковців. Історик Олександр Галенко висловив припущення, що центральний елемент «хамам таси» був призначений обертатися під струмом води, слугуючи свого роду «розбулькувачем», що вносило в процес перебування в лазні додаткову сенсорну і естетичну насолоду.

Як відомо, архітектурним попередником османських хамамів були давньоримські терми, які традиційно складалися з трьох секцій. У першій кімнаті, «джамекан», відвідувачі переодягались, а після процедур також пили чай. Для цієї кімнати відводили найбільше приміщення з фонтаном у центрі. Друга кімната, «соуклук», зберігала теплу температуру і була перехідною між холодним і гарячим приміщеннями. У третій кімнаті, «харарет», температура була найвищою. Пара йшла із центру зали зі спеціальної платформи й рівномірно розподілялася у просторі. Великі хамами мали дві окремі парові кімнати для чоловіків і жінок. Однак, традиційно чоловіки і жінки відвідували лазні нарізно у спеціально відведені для парових процедур дні.

Антоніна Макаревич