Пропустити навігацію

Назва:

Кіла (індійською) або пурбу (тибетською)

Датування:

18-19 століття

Місце створення:

Тибет або Монголія

Матеріал та техніка:

дерево розфарбоване

Розміри:

27 см

Інвентарний номер:

2131 ДВ

Джерело надходженння:

придбано у Величка В.С., 1969 рік, Москва

Розділ колекції:

Мистецтво Монголії, Тибету, Бурятії, Калмикії

Коментар куратора

Кіла (індійською, санскритом) або пурбу (тибетською) зветься тип ритуального предмету, що прийнятий у буддизмі Ваджраяни, а крім того – в певних традиціях індуїзму та давній добуддистській релігії Тибету – бон. Кіла застосовується в обрядах, призначених для зцілення хворих, вигнання та нищення злих духів, медитативного зосередження свідомості, освячення, впливу на погоду.

Предмет має форму тригранного ножа, при чому його вістря призначене для нищення злих сил, а руків’я – для благословення. Кіла може виготовлятися з різних матеріалів – в тому числі з дерева, як в даному випадку.

Згідно буддизму Ваджраяни і сам тип предмету, і ритуали та практики, в яких він застосовується, тісно пов’язані з Гнівною Просвітленою Сутністю розряду герука/ідам на ім’я Ваджракіла (Ваджракілая, Ваджракумара). Він сам часом зображується як постать, що нижче поясу переходить у вістря кіла. Відповідно, ритуальні ножі часто виготовляються з руків’ям у вигляді верхньої частини фігури персонажа.

Цю традицію частково відтворює пам’ятка з зібрання музею. Руків’я вінчає різьблення у вигляді трьох ликів Ваджракіли, на верхній частині вістря намальовано пояс у вигляді голів потвор з роззявленими пащами, яким обгорнуто його стегна.

Євген Осауленко