Назва:
Кіла (індійською) або пурбу (тибетською)
Датування:
18-19 століття
Місце створення:
Тибет або Монголія
Матеріал та техніка:
дерево розфарбоване
Розміри:
27 см
Інвентарний номер:
2131 ДВ
Джерело надходженння:
придбано у Величка В.С., 1969 рік, Москва
Розділ колекції:
Мистецтво Монголії, Тибету, Бурятії, Калмикії
Коментар куратора
Кіла (індійською, санскритом) або пурбу (тибетською) зветься тип ритуального предмету, що прийнятий у буддизмі Ваджраяни, а крім того – в певних традиціях індуїзму та давній добуддистській релігії Тибету – бон. Кіла застосовується в обрядах, призначених для зцілення хворих, вигнання та нищення злих духів, медитативного зосередження свідомості, освячення, впливу на погоду.
Предмет має форму тригранного ножа, при чому його вістря призначене для нищення злих сил, а руків’я – для благословення. Кіла може виготовлятися з різних матеріалів – в тому числі з дерева, як в даному випадку.
Згідно буддизму Ваджраяни і сам тип предмету, і ритуали та практики, в яких він застосовується, тісно пов’язані з Гнівною Просвітленою Сутністю розряду герука/ідам на ім’я Ваджракіла (Ваджракілая, Ваджракумара). Він сам часом зображується як постать, що нижче поясу переходить у вістря кіла. Відповідно, ритуальні ножі часто виготовляються з руків’ям у вигляді верхньої частини фігури персонажа.
Цю традицію частково відтворює пам’ятка з зібрання музею. Руків’я вінчає різьблення у вигляді трьох ликів Ваджракіли, на верхній частині вістря намальовано пояс у вигляді голів потвор з роззявленими пащами, яким обгорнуто його стегна.
Євген Осауленко