Пропустити навігацію
Килим з темно червоним полем і широким темно-синім бордюром. Орнамент - суцвіття півоній, лотосів та інших квітів

Назва:

Килим квіткового типу

Датування:

Кінець 16 - 17 століття

Місце створення:

Іран

Матеріал та техніка:

Бавовна (основа та уток), вовна (ворс); асиметричний вузол (фарсбаф)

Розміри:

428 см х 224 см

Інвентарний номер:

358 БВ

Джерело надходженння:

З колекції Богдана та Варвари Ханенків. Подаровано Варварою Ханенко Українській Академії Наук у 1918 році, націоналізовано більшовиками у 1919 році.

Публікації:

1. Біленко Г., Рудик Г., Музей Ханенків, Східна колекція, путівник. Київ: Vital-Press, 2005. 2. Рудик Г. Харизма Ірану. Перське мистецтво 12-19 століть з колекцій музеїв України. Київ: Фенікс, 2017.

Виставки:

"Мистецтво Середньовічної Персії" (Музей Ханенків, 2003 р.). У постійній еспозиції зали мистецтва ісламу: 2006-2011 роки. "Харизма Ірану. Перське мистецтво 12-19 століть з колекцій музеїв України" (11. 2017- 02. 2018, Музей Ханенків).

Розділ колекції:

Мистецтво Ірану

Коментар куратора

Великий вовняний килим з візерунком у вигляді квіткової арабески – найдавніший та найцінніший взірець славетного перського килимарства у скарбниці національної спадщини України.

Килим належить до так званого «гератського» декоративного типу, що, ймовірно, сформувався у 16 столітті в східноіранському місті Герат (тепер Афганістан). Глибокий гармонійний колорит будується на шляхетних природних відтінках: червоне поле оточено широким темно-зеленим бордюром. В композиції присутні характерні мотиви «герату»: складні стилізовані суцвіття півоній, пуп’янки та пальмети, а також східні запозичення – квіти лотосу та S-подібні форми, схожі на китайські хмарки «чі». Усі елементи вибагливого візерунку врівноважено та об’єднано в єдине ціле виткими пагонами. Візерунок килима утілює метафоричний мотив Раю як квітучого саду – ключовий образ іранського художнього мислення за доби Сефевідів.

На рубежі 16 – 17 століть патроноване самим шахом виробництво килимів сягло в Ірані рівня справжнього мистецтва. Для розробки дизайнів запрошувалися найкращі художники, суворо контролювалася якість матеріалів і ткацтва.

Ганна Рудик