Пропустити навігацію
Профільне зображення кукуріпи, що сидить на землі, на фоні коричневої скелі. В верхньому лівому куті -  невелика фігура бодгісаттви, що здіймається догори.

Назва:

Кукуріпа, один із 84х магасиддгів – буддистських святих

Датування:

18 століття

Місце створення:

східний Тибет

Матеріал та техніка:

грунтоване полотно, клейові фарби, прописи золотом

Розміри:

47 х 31.5 см

Інвентарний номер:

463 ЖВ

Джерело надходженння:

придбано у Величка В.С., 1969 рік, Москва

Розділ колекції:

Мистецтво Монголії, Тибету, Бурятії, Калмикії

Коментар куратора

Довгий час живописна пам’ятка вважалася анонімною, але нещодавно вдалося з’ясувати, що це - старовинна копія з твору Сіту Панчена Чок’ї Джуне (1700 - 1774). Це був уславлений ієрарх школи Карма Каг’ю, видатний релігійний, громадський, культурний діяч , вчений-універсал. І так само – класик тибетського живопису 18го століття. Сіту Панчен зробив важливий внесок у формування «карма гедрі» - стилю, що в оригінальний спосіб поєднував традиції тангка з здобутками китайського світського живопису.

Цикл «Вісім вибраних святих-сиддгів» був виконаний у 1726му, коли авторові було 23 роки. Він став першим твором, що уславив майстра. Оригінали не дійшли до нашого часу – цикл відомий за численими копіями 18-19 століть.

Сиддги («сиддга» - надможливість, чудодійна сила) - індійські святі 8-12 століть, подвижники-чудотворці. Завдяки чудесам або ексцентричним вчинкам вони отримали прізвиська, під якими увійшли в історію.

Кукуріпа або Кукураджа – «Собачий цар» - став зватися так через турботливе ставлення до собаки-самички, яку підібрав щенятком. Для Індії тих часів така поведінка була шокуючою – собаки вважалися вкрай нечистими істотами. Заради піклувння про тварину подвижник навіть відмовився продовжувати бенкетувати з небожителями. Виявилося, що в подобі собаки з Кукуріпою перебувала жіноча просвітлена сутність - дакіні, яка в подяку за відданість зробила його святим-сиддгом.

В творі Сіту Панчена святий і дакіні в подобі собаки показані на галявині під скелею з квітнучими рослинами. Це – оаза серед безмежного пустельного простору.

В верхньому лівому кутку – постать бодгісаттви Авалокітешвари. Так відображена теза про те, що святі-«сиддги» впродовж триваючого життя змогли досягти духовного стану, рівного бодгісаттвам.

Лик святого – підкреслено гротескний. Разом з тим він приваблює внутрішньою силою і напруженою роботою думки.

Євген Осауленко