Пропустити навігацію

Автор:

Невідомий

Назва:

Мученик та мучениця (Святі Платон та Гликерія) (?)

Датування:

1-9 ст.

Місце створення:

Візантія

Матеріал та техніка:

липа, воскові фарби

Розміри:

54.2х48.6 см

Інвентарний номер:

114 ЖК

Джерело надходженння:

.

Розділ колекції:

Іконопис 6 – 19 ст.

Тип предмета:

Ікони

Коментар куратора

На іконі обабіч великого голгофського хреста представлені святі – чоловік та жінка, які тримають у руках менші хрести – символи їхньої мученицької смерті. Саме за подібною іконографічною формулою, що походить від античного сімейного портрету, виконували парні зображення святих за часів раннього християнства. Грецький напис із іменами мучеників у верхній частині ікони зберігся лише частково, тому імена святих досі остаточно не встановлені. Ліва частина напису, найбільш ймовірно, прочитується як «Св. Платон», завдяки чому мученика вважають Святим Платоном Анкірським, у житії якого описані чудеса, явлені ним саме на Синаї. У помісному синайському календарі Святий Платон згадується в той самий день споминання (13 травня), що і Свята Гликерія з Траянополю. Оскільки права частина напису не суперечить прочитанню «Гликерія», вірогідним є припущення, що зображено саме цю пару святих. Згідно з таким іконографічним тлумаченням, ікону, написану у менш досконалій манері, ніж три інших образи київської колекції, відносять до місцевої синайської школи. Фон цієї ікони, тепер майже втрачений, первісно був золотим. Залишки поліхромного розпису дозволяють розгледіти над головами мучеників зображення «всевидящого ока» із трьома променями – символу присутності Бога. На центральному хресті частково зберігся орнамент, що імітував дорогоцінне каміння. Усі ділянки, на яких помітні значні втрати фарбового шару, зокрема зображення рук та очей, мають ознаки механічних ушкоджень. Це може свідчити про давній спосіб «використання» ікони: під впливом простонародних магічних уявлень склалася традиція вживати зіскоблені з ікони фарбу та левкас як ліки. Права сторона дошки із фрагментом зображення мучениці втрачена та замінена новою. Частина фігури на ній дописана олійними фарбами. Заглиблення у рамі, призначені для кришки, вказують на те, що ікона була переносною: її брали в дорогу або виносили з монастиря до скитів. © О.Ж.