Пропустити навігацію
Основа напільного свічника, пізніше перероблена у відро. Гравірований та інкрустований декор включає чотири великі медальони з вершниками.

Назва:

Основа свічника з вершниками

Датування:

Перша половина 14 століття

Місце створення:

Західний (?) Іран

Матеріал та техніка:

Мідний сплав; кування, карбування, гравірування, інкрустація сріблом

Розміри:

H - 22 см; D (низ) - 28,5 см

Інвентарний номер:

154 БВ

Джерело надходженння:

З колекції Богдана та Варвари Ханенків. Подаровано Варварою Ханенко Українській Академії Наук у 1918 році, націоналізовано більшовиками у 1919 році.

Публікації:

1. Вязьмітіна, М. (ред.) Мистецтво країн ісляму, Каталог. Музей мистецтв ВУАН. Київ: ВУАН, 1930. 2. Рудик, Г. Семантика образів рослин і тварин в іконографії іранської торевтики13-15 століть" у "Ханенкіські читання. Матеріали науково-практичної конференції". Київ: Кий, 2003. 3. Рудик Г. Харизма Ірану. Перське мистецтво 12-19 століть з колекцій музеїв України. Київ: Фенікс, 2017.

Виставки:

"Мистецтво Середньовічної Персії" (Музей Ханенків, 2003 р.) "Харизма Ірану. Перське мистецтво 12-19 століть з колекцій музеїв України" (Музей Ханенків, 11. 2017- 02. 2018, ). У постійній експозиції зали мистецтва ісламу з 2006 року.

Розділ колекції:

Мистецтво Ірану

Коментар куратора

Свічник у формі усіченого конуса репрезентує тип напільного світильника, поширений в Ірані з 12 століття й до модерного часу. Початково це був свічник на одну велику свічку, який встановлювали на підлозі або на землі. З плином часу конструкція та застосування предмету зазнали змін. Верхню частину, де розміщувався циліндричний тримач для свічки, було замінено металевим диском, а сам предмет, ймовірно, слугував відром.

Головні елементи декору предмета – оточені рясною рослинністю чотири великі медальйони-розетки, у центрі яких – короновані вершники, зображені в момент бою. На те, що перед нами воїни, а не мисливці, вказує бойова техніка «парфянського пострілу»: вершник-лучник стріляє, обернувшись назад, до переслідувача. Такі зображення поширилися в період панування в Ірані монголів з другої третини 13 століття.

Вершники – класичний в мистецтві Ірану мотив-побажання, призначений викликати асоціацію з царським, а отже, щасливим життям. Пташки обабіч чаші, гравіровані між пелюсток великих розеток, відсилають до давнього західноазійського символу єдності Всесвіту та безсмертя людської душі. Самі шестипелюсткові розетки, а також Z-подібний мотив тла вказують на те, що річ могла бути створена у західній частині Ірану.

Ганна Рудик