Пропустити навігацію

(Середа - Неділя, 10:30 - 17:30)

м. Київ, вул. Терещенківська 15-17

Налаштування шрифтів та кольору сайту

Автор:

Майстер Ханенківського Поклоніння волхвів

Назва:

Поклоніння волхвів. Диптих

Датування:

10-15 ст.

Місце створення:

Нідерланди

Матеріал та техніка:

дерево, олія

Розміри:

28х17,5 см

Інвентарний номер:

6 ЖК

Джерело надходженння:

з колекції Богдана та Варвари Ханенків

Розділ колекції:

Європейський живопис

Тип предмета:

Картини

Коментар куратора

Зображення волхвів, які прийшли поклонитися новонародженому немовляті Христу (Мт. 2:1 – 12), – один із найпоширеніших сюжетів нідерландського живопису доби його розквіту у 15 ст. Пензлю анонімного художника цього часу належить шедевр колекції Ханенків – портативний диптих «Поклоніння волхвів». Нідерландські майстри підписували свої твори вкрай рідко. Тому при реконструкції спадщини окремого живописця історики мистецтва зазвичай надають анонімному майстру цілком умовне ім’я, часто пов’язане з його найбільш виразним твором, що знаходиться у відомій колекції. Першим, хто звернув увагу на творчість автора цього диптиха, був німецький мистецтвознавець Макс Фрідлендер (1867 – 1958). Він вважав Поклоніння волхвів кращим твором анонімного художника й тому запропонував умовне ім'я, пов’язане із власником картини – Майстер Ханенківського Поклоніння волхвів та ввів його у науковий обіг. Подібні невеликі вівтарі часто називають також «благочесними диптихами». Вони складаються із двох частин, поєднаних навісами, і тому можуть закриватися на кшталт книги. Портативні диптихи призначалися для приватних осіб і найчастіше розміщувались у домових каплицях, або слугували за дорожні. Саме з таким призначенням пов’язаний особливий інтимний настрій, що панує у сцені Поклоніння волхвів, а також надзвичайно ретельна манера виконання диптиха, подібна до тогочасної книжкової мініатюри. Адже живопис на стулках «благочесних диптихів» замовники зазвичай роздивлялися зблизька. Зображуючи на лівій стулці трьох волхвів, художник із рівною увагою виписує і обличчя персонажів, і кожну окрему деталь їхнього одягу, і дорогоцінні скриньки з дарунками. Він ретельно позначає найменші зморшки навколо очей, ворсисте хутро коміру, сяйво кожної перлини, кожне кільце золотих ланцюжків. Нідерландський майстер 15 ст., на відміну від своїх італійських сучасників, не надає переваги саме людині й не вдається до її героїзації. Свідоцтвом величі Творця для нього є краса кожної найдрібнішої деталі, як частки Всесвіту. На правій стулці художник зображує круглолицю Діву Марію з немовлям. Її зовнішність майстер передає зовсім по-іншому, ніж італійські живописці, орієнтовані на античні канони жіночої вроди. Поза та жести цієї північної Мадонни виглядають напрочуд зворушливо: даючи немовляті ухопити себе за пальці лівої руки, правицею мати зігріває босу ніжку дитини. Ліворуч від Марії, за аркою, відкривається вид вузенької середньовічної вулички. У глибині можна розгледіти традиційні зображення вола та віслюка біля ясел, а також крихітні постаті городян. Відтворюючи реальні об’єми та тонкі нюанси освітлення, нідерландський художник використовує нашарування прозорих фарб. Цей копіткий прийом, так зване лесування, робить кожний колір насиченішим, наче сяючим зсередини. Подібні ефекти стали можливими лише завдяки олійним фарбам, які в цей час вперше були застосовані саме у Нідерландах. Нова техніка живопису настільки вразила сучасників, особливо італійських колег, що виникли чутки, буцімто північні майстри домішували у фарби товчене дорогоцінне каміння. Властиві образотворчій середньовічній культурі традиції іносказань та релігійної символіки навчили тогочасного глядача уловлювати прихований зміст окремих деталей. Так, на столику поруч із Марією зображено чашу з вином, ніж та відрізану скибку хліба. Цей «натюрморт» на перший погляд здається природною часткою домашнього побуту, втім, представлені предмети є символами християнського причастя. Ветха кладка арки з цеглинами, що випадають, символізує Старий Заповіт як храм старої віри. Тоді як Богоматір, яка воссідає на тлі парчевої завіси, є уособленням нової, християнської церкви. Троє волхвів представляли людство в цілому: три періоди у житті людини (юність, зрілість та старість), три відомі на той час частини світу: Європу, Азію та Африку, три раси. Принесені волхвами дари також мали символічне значення. Імена волхвів не згадуються в канонічних Євангеліях, але вони відомі нам з християнських апокрифів. Традиційно Каспар (або Яспір) зображувався найстаршим із посланців, Балтазар – темношкірим, а Мельхіор – молодшим від двох інших. Утім, Майстер Ханенківського Поклоніння волхвів на одязі темношкірого волхва позначає «Caspеr», а найстаршого зображує найближчим до глядача. Це дає привід припустити, що в образі цього посланця Сходу художник зобразив сивоволосого замовника нашого «благочесного диптиха». © О.Ж.