Пропустити навігацію
На стільці - жінка з немовлям, позаду неї чтоїть чоловік в капелюсі. Пара оточена численними дітьми різного віку.

Автор:

Вільям Уолкер (Йоркшир, 1729 - Лондон, 1793) за картиною майстерні Пітера Рубенса

Назва:

Сер Бальтазар Жерб’є з родиною

Датування:

18 століття

Місце створення:

Матеріал та техніка:

гравюра різцем, офорт

Розміри:

467х587

Інвентарний номер:

3354 ГР

Виставки:

«Дитячий світ. Образ дитини в європейському мистецтві XVI – XIX ст.»

Розділ колекції:

Європейська гравюра

Коментар куратора

Сер Бальтазар Жерб’є походив із французької родини гугенотів, яка переїхала до Голландії, тікаючи від релігійних переслідувань. В молодому віці Жерб’є вирушив до Англії, де зробив блискучу придворну кар’єру при дворі Карла І. Тут він вповні проявив свої численні обдарування, працюючи як архітектор, художник-мініатюрист, радник з питань мистецтва та дипломат.

Славетний Пітер Пауль Рубенс був приятелем Бальтазара Жерб’є. Гостюючи у його домі під час візиту до Лондона, він виконав портрет дружини господаря з чотирма дітьми. Після смерті художника учні його майстерні створили вільну розширену копію цього портрету, де сімейство Жерб’є представлено вже у повному складі. Саме цю пізню версію із зображенням подружжя та дев’ятьох дітей відтворює гравюра Вільяма Волкера.

Сучасному глядачу нелегко одразу відрізнити сестер Жерб’є від їхніх братів, адже за давньою традицією хлопчиків одягали в сукні, подібні до дівочих. Втім, досвідчений погляд зауважить певні відмінності.

Дівчата зазвичай носили вбрання, що було зменшеною копією модного одягу дорослих дам. Сестри Жерб’є вдягнуті тут у ошатні сукні з глибоким вирізом горловини та білі фартушки. Волосся дівчат не пряме, як у хлопців, а завите в локони. Двійко сестер, зображених у центрі, мають очіпки з мереживним краєм – такі самі як у матусі.

Фасони хлопчачих «сукенок», на відміну від модних дівочих, залишались традиційними і незмінними протягом кількох століть. Хлопчик, зображений праворуч, вдягнений саме у таку довгу сукню, але із чоловічим коміром, як у батька. На його голові не очіпок, а берет, в руках – типово хлопчачі іграшки: лук і стріли. Його брат (другий з правого боку) бавиться з ручною пташкою, вочевидь дроздом, – популярним домашнім улюбленцем дітлахів 17 століття.

Композиція цього родинного портрету нагадує типові для європейського мистецтва сцени поклоніння Богоматері. Художник зосереджений не на теплоті сімейних стосунків, а скоріш на представленні господині як дбайливої, досконалої матері та порівнянні доброчесної родини Жерб’є із Святим Сімейством.