Пропустити навігацію
У сільській оселі жінки й діти смажать м'ясо біля вогнища, а чоловіки випивають за столом.

Автор:

Анрі Боннар (1642-1711) за композицією Клодін Бузонне-Стелла (1636 - 1697)

Назва:

Сільський дім. Зима

Датування:

17-18 століття

Місце створення:

Франція

Матеріал та техніка:

гравюра різцем

Розміри:

495х683

Інвентарний номер:

2532 ГР

Виставки:

«Дитячий світ. Образ дитини в європейському мистецтві XVI – XIX ст.»

Розділ колекції:

Європейська гравюра

Коментар куратора

Клодін Бузоне-Стелла зображує кухню у домі господарів середнього достатку, куди зимового вечора після роботи зійшлися всі домочадці. Представлена сцена виявляє декілька важливих аспектів ставлення до дітей, які у 17 столітті були притаманні звичайному люду.

Товариство, чітко розділене на чоловічу і жіночу половини. Гамірному бенкету чоловіків, протиставлено сцену біля вогнища, поблизу якого зібралися жінки і діти. Хлопчик-слуга, що смажить окіст, – ще малий і саме тому знаходиться у товаристві жінок. Старша дівчинка обіймає просту саморобну ляльку, які виготовляли з цільного шматка деревини. Зазвичай, вирізьблювали тільки голову і обличчя, а решту просто замотували в тканину. Одна з жінок тут-таки переповиває немовля. На її колінах можна побачити так званий «сповивач» - довгу смугу тканини, якою обмотували дитя поверх пелюшок. Вважалося, що туге сповивання може захистити дитину від диявола і зашкодити неправильному формуванню кісток. Тому перші кілька місяців дитині туго фіксували кінцівки і голову. Пелюшки знімали лише на кілька годин на день – для гігієнічних процедур. Лише з середини 18 століття туге сповивання почало поступово відходити в минуле. Втім звичай протримався майже до кінця 19 століття.