Пропустити навігацію
Чарівний сон, в якому  зображені  казкові герої- феї і ельфи, лісові духи,створіння з ослячою головою.

Автор:

Пітер Сімон (Лондон, 1750 – Париж,1810) за Генрі Фюзелі (1741-1825)

Назва:

Сон літньої ночі. Акт ІV, сцена І. 1795

Датування:

1795

Місце створення:

Матеріал та техніка:

кольоровий пунктир

Розміри:

630х500, 590х444

Інвентарний номер:

3463 ГР МХ

Виставки:

Шекспірівська галерея та інші шедеври видавництва Джона Бойделла 05.12.2014

Розділ колекції:

Європейська гравюра

Коментар куратора

«Сон літньої ночі» - комедія Шекспіра. У ній перетинаються три сюжетні лінії, пов’язані з майбутнім весіллям афінського герцога Тезея і цариці амазонок Іпполіти.

Сюжетом гравюри стала історія помсти царя фей і ельфів Оберона дружині Тітанії. Оберон доручив лісному духові Паку капнути на повіки сонній Тітанії чарівне зілля: прокинувшись, вона мусила б закохатись у першого, кого побачить. Сталося так, що у цю мить поряд опинився ткач Навій, раніше наділений чарами Пака ослячою головою. Засліплена любов’ю Тітанія доручила Горошку, Павутинці, Метелику і Гірчичці слугувати «своєму милому».

Текст на гравюрі під зображенням:

«Навій. Почухайте-но мені голову, Горошку. А де мусью Павутинка?

Павутинка. Я тут.

Навій. Мусью Павутинко, славний мій мусью Павутинко, візьміть-но в руки свою зброю та вбийте отого червононогого джмеля, що сидить на будяку. І принесіть мені, мусью, його міхурець із медом. Та глядіть, любий мусью, не кваптеся й будьте обережні, щоб міхурець не прорвався. А то мені дуже прикро буде,як ви обіллєтеся медом, синьйоре. А де мусью Гірчичка?

Гірчичка. Я тут.

Навій. Дайте-но мені вашу лапку, мусью Гірчичко. Та не треба оцих реверанців, любий мій мусью!

Гірчичка. Що ви накажете?

Навій. Нічого, любий мусью, тільки допоможіть паничеві Павутинці чухати мені голову. Треба мені сходити до голяра, мій мусью, бо я, здається, заріс на виду, аж дивно. А моя осляча мордяка така ніжна, що заріст мене лоскоче і я мушу чухатись.»

(переклад Ю. Лісняка)