Пропустити навігацію

Автор:

Невідомо. За Ієронімусом Босхом

Назва:

Спокуса Святого Антонія. Триптих

Датування:

16-18 ст.

Місце створення:

Нідерланди

Матеріал та техніка:

центральна частина: живопис на дереві,

Розміри:

82х71,5 см; бокові стулки: 92х37,5 см

Інвентарний номер:

5 ЖК

Джерело надходженння:

з колекції Богдана та Варвари Ханенків

Розділ колекції:

Європейський живопис

Тип предмета:

Картини

Коментар куратора

Уявлення про фантастичний світ Ієронімуса Босха – найнезвичайнішого із нідерландських художників кінця 15 – початку 16 ст. – дає репліка триптиха, виконана за знаменитим оригіналом, що зберігається у Національному музеї давнього мистецтва в Лісабоні (Museo Nacional de Arte antiga). Достеменні свідчення про життя Ієроніма Антоніса ван Акена (Jeroen Anthonissen van Aken) є вкрай малочисельні. Відомо, що він походив із родини живописців міста Хертогенбош (Ден Бош), де художниками також були його дід, батько, дядьки та брати. За назвою рідного міста Ієронім ван Акен згодом обрав свій псевдонім. Документи підтверджують, що художник був освіченою, заможною та шанованою людиною й часто працював на замовлення релігійного братства Богоматері, членом якого він став, одружившись із дівчиною шляхетного роду. Лісабонський триптих науковці відносять до періоду творчої зрілості майстра (приблизно 1505 – 1506 рр.). Однак хронологія творчості Ієроніма Босха достатньо умовна, оскільки він ніколи не датував свої твори. Влучне зауваження щодо живопису Босха належить іспанському ченцю Хосе де Сігуенса: «Тоді як інші художники зображують людину зовні, Босху вистачає мужності показати її зсередини». Саме у такий спосіб трактовано сюжет Спокушання Святого Антонія, що був досить поширеним у мистецтві Середньовіччя. Іконографія триптиха ґрунтується на християнському переказі про відлюдника, який постом та молитвою долав в усамітненні мирські спокуси. Утім, традиційному сюжету Босх надає набагато ширшого змісту. Мовою алегорії та гротеску художник розповідає про вічне змагання Добра і Зла в кожній душі. Святий Антоній у цьому контексті виступає уособленням людства в цілому, взірцем стійкості вірянина перед єресями, псевдонауковими доктринами та спокусами світу. На лівій стулці угорі зображені демони, які захопили Святого Антонія у свій диявольський політ, внизу – ченці, які підтримують знепритомнілого відлюдника після його падіння. Вважається, що саме у цьому зображенні Святого Антонія художник втілив автопортретні риси. На правій стулці святого спокушає цариця бісів. Середня частина триптиха є кульмінацією сюжету: у центрі зображено Святого Антонія, який схиляє коліна перед розп’яттям та, сповнившись віри, обертається до глядача із жестом благословення. Учасники диявольського шабашу, що вирує навколо, є втіленням магії, єресі, алхімії та сімох смертних гріхів. Не усі символи, які були вповні зрозумілі сучасникам художника, розшифровуються сьогодні. Однак, виразність образів Босха вже сама по собі є настільки могутньою, що й теперішній глядач розуміє: істота з ножем, встромленим у надуте черево, – символ ненажерливості, потвори у рясах священників уособлюють лицемірство церковників, а постать оголеної жінки в оточенні жаб та демонів є емблемою розпусти. © О.Ж.