Пропустити навігацію

(Середа - Неділя, 10:30 - 17:30)

м. Київ, вул. Терещенківська 15-17

Налаштування шрифтів та кольору сайту

Автор:

Теодорос Пулакіс (Ханья, 1620/1622 – Корфу, 1692)

Назва:

Святе Блаженство

Датування:

16-18 ст.

Місце створення:

Греція

Матеріал та техніка:

дерево (модрина), темпера, сусальне та т

Розміри:

189 х 164 см

Інвентарний номер:

221 ЖК

Джерело надходженння:

з колекції Богдана та Варвари Ханенків

Розділ колекції:

Іконопис 6 – 19 ст.

Тип предмета:

Ікони

Коментар куратора

Обидві ікони Теодороса Пулакіса походять із колекції засновників Музею – Богдана та Варвари Ханенків. У «Записках колекціонера» Богдан Іванович відзначив, що придбав ці «два образа греческих писем» у римського продавця картин на ім’я Пірані. Ікони через нестабільний стан збереженості довгий час перебували у фондосховищі і увійшли до постійної експозиції у 2018 році завдяки зусиллям фахівців Національного науково-дослідного реставраційного центру України Ганни Волощук, Ірини Сапєгіної та Михайла Білошицького, які провели ґрунтовну консервацію та виготовили особливе обрамлення. Переклади всіх написів здійснив палеограф Євген Чєрнухін. Уродженець міста Ханья на острові Крит, Теодорос Пулакіс є одним із найвідоміших майстрів так званої італо-критської школи. Зазвичай належні до неї художники поєднували традиції візантійського іконопису з мотивами і прийомами сучасних їм італійських майстрів. Пулакіса, який створив свій власний новаторський стиль, надихали також фламандські та французькі гравюри. Художник запозичував із них окремі пози та жести, а нерідко і цілі групи персонажів. Збірки гравюр він міг вивчати у Венеції. Пулакіс провів там 13 років і був шанований не лише як видатний художник, але і як член урядової Кварантії (Ради Сорока), захисник інтересів грецької громади міста. Тривалий час Пулакіс мешкав на острові Корфу, де і закінчив своє життя. У церковній книзі тамтешнього храму Святого Спиридона зберігся запис: «У 1692 році, листопада 16 дня залишив це життя синьйор Теодорос Пулакіс, який помер від малярії, що продовжувалася 24 дні, у віці 75 років». Ікони із зібрання Ханенків були створені саме на Корфу, ймовірно для монастирської церкви Богородиці Панагії. Обидва твори підписані ім’ям майстра. Подібно до інших ікон Пулакіса, вони не є традиційними. Цього художника швидше можна назвати порушником правил. Ймовірно, далися взнаки первісні мистецькі навички, які він отримав на Криті, у провінційній Ханьї, де сповідували менш суворий візантійський канон, ніж у столиці. Венеція навчила художника ще більшої свободи. Утім, Пулакіс використовував традиційну для візантійських ікон техніку. Він писав темперними фарбами по вкритій білим левкасом деревині та щедро застосовував творене і сусальне золото. До нашого часу дійшло близько 25 ікон Пулакіса. Сьогодні його твори можна бачити в Афінах (Візантійський і Християнський музей та Музей Бенакі), на Корфу (музей Антивуніотісса), у Венеції (Музей Коррер та Музей ікони Грецького інституту візантійських та пост-візантійських досліджень). Авторську назву ікони «Божественне Блаженство» (ΗΘΕΙΑ ΜΑΚΑΡΙΟΤΗΣ) нанесено червоною фарбою угорі по кутах композиції. Ікона належить до так званих літургійних образів, що ілюструють богослужебні співи, присвячені Богоматері. Розквіт іконографії такого типу припадає на кінець 13 – 16 століття. Твір Теодороса Пулакіса пов'язаний насамперед зі співами «Тобою радіє» та «З вишніх пророки Тебе предвозвістили». У центрі ікони зображено Богоматір із ветхозавітними пророками, які передвіщали її у своїх видіннях. У верхньому регістрі Пулакіс розмістив Святу Трійцю та ангельські сонми. Ліворуч і праворуч від центральної групи Богородицю вітають юрби апостолів-посланців та ієрархів, мучеників і преподобних, а також мучениць та праведниць. Богоматір представлено як Оранту – із молитовно піднятими вгору руками. Двійко янголів тримає над нею корону Цариці небесної. Вбрання Марії, її червоний плащ-мафорій із трьома стилізованими зірками і синій хітон, є традиційним для візантійського іконопису, тоді як застібка у вигляді херувима – ознака європейських впливів, так само як і звивисті барокові складини її одягу. Богородицю оточують п’ять пророків та праотець Яків. Кожен із шістьох має головний убір іудейських первосвящеників (кідар), який носили під час особливо урочистих подій. Ідентифікувати їх дозволяють тексти сувоїв та символи, розташовані поряд з кожним із провидців. Пророк Мойсей вказує на медальйон із напівпостаттю Богоматері, оточеної полум’ям. У видінні на горі Синай він бачив неопалиму купину – кущ, який палав, та не згоряв. Напис на сувої «Я ж бо бачив тебе купиною неопалимою» асоціювався із неминущою чистотою Діви Марії. Пророк Єремія (зображений навпроти Мойсея) тримає сувій із написом «Путтю тебе бачив справедливості, Діво». У його правиці, ймовірно, дороговказ, що ілюструє цитату з «Книги пророка Єремії»: «Постав собі дороговкази, стовпи собі порозставляй, зверни свої серце на биту дорогу, якою ти йшла, і вернися, о діво Ізраїлева, вернися до цих своїх міст!» У лівиці пророка Аарона – посох, що розквітнув на знак його богообраності. Це диво вважалося прообразом непорочного зачаття Діви Марії та асоціювалося із розквітлою палицею Йосифа Обручника. Сувій Аарона містить напис: «Я ж бо бачив тебе жезлом, що Христом розквітнув». Поряд із Ісаєю (навпроти Аарона) – ложка із розпеченим вугіллям. У видінні Ісаї ангел-серафим доторкнувся таким вугликом, витягнутим із вогнища кліщами, до його вуст. Напис на сувої пророка: «Я ж бо кліщами вугільними (тебе) віншував» пов'язаний з тим, що грецькою слово «щипці» одночасно означає літургійний предмет – «лжицю». У богословських текстах її співвідносили із Богоматір’ю, яка принесла світові очищення через Христа. Поряд із праотцем Яковом зображено драбину з його сну, що сягала від землі до неба, а також сувій з написом «Я ж бо бачив тебе сходами до неба». Драбина Якова стала одним із символів Богоматері, адже через неї «Бог до людей наблизився». Свічник, зображений поряд із Захарією, також походить із його видіння. Рядок на сувої пророка: «Я ж бо бачив тебе світильником семисвічним», відповідає зверненню до Богоматері, яке часто лунає у літургійних співах: «Радуйся, Свічнику світлий!» Нижче центральної групи зображено обнесений муром райський сад. Постать із хрестом посеред саду – так званий Розсудливий або Добрий розбійник (традиційно відомий як Дісмас). За Євангеліями, він був страчений одночасно із Ісусом Христом, але перед смертю покаявся та увірував, і тому потрапив до Раю. Райську браму, за прототип якої Пулакіс узяв архітектурні мотиви венеціанського собору Сан Джорджо Маджоре, охороняє полум’яний янгол із вогняним мечем. У його руках – сувій із віршованим написом: «Ти бачиш до битви готового духа, мечоносець я нездоланий при брамі. На того ж, хто схоче увійти безсоромно, зверну я мечів моїх леза і вістря». © О.Ж., А.М.