Пропустити навігацію
Великий глибокий керамічний таріль із зображенням різнобарвних дерев та квітів у центральному полі

Назва:

Таріль з поліхромним розписом

Датування:

17 століття

Місце створення:

Куміше (Шахреза) (?), регіон Ісфагана, Іран

Матеріал та техніка:

Фаянс; підглазурний поліхромний розпис

Розміри:

35 см

Інвентарний номер:

11 БВ

Джерело надходженння:

З колекції Богдана та Варвари Ханенків. Подаровано Варварою Ханенко Українській Академії Наук у 1918 році, націоналізовано більшовиками у 1919 році.

Публікації:

1. Вязьмітіна, М. (ред.) Мистецтво країн ісляму, Каталог. Музей мистецтв ВУАН. Київ: ВУАН, 1930. 2. Рудик Г. Харизма Ірану. Перське мистецтво 12-19 століть з колекцій музеїв України. Київ: Фенікс, 2017.

Виставки:

"Харизма Ірану. Перське мистецтво 12-19 століть з колекцій музеїв України" (Музей Ханенків, 11. 2017- 02. 2018, ). У постійній експозиції зали мистецтва ісламу з 2011 до 2017 року.

Розділ колекції:

Мистецтво Ірану

Коментар куратора

Декілька видів перської кераміки 17 століття, розписаної у вільній експресивній манері та вкритої ефектним цеком, традиційно класифікували як так звану кераміку "Кубачі". Ця умовна назва пов'язана із селищем Кубачі в Дагестані (Північний Кавказ), де у 19 столітті було виявлено величезні обсяги іранської кераміки доби Сефевідів.

Великі тарелі з поліхромним розписом та, переважно, квітково-садовими мотивами, представляють одну з груп "Кубачі". Багатство рослинних форм, переданих у природних вигинах тонких стовбурів, гілок та суцвіть, свідчить про взаємовплив "Кубачі" та турецької кераміки Ізніка. Утім, між двома традиціями чимало відмінного: колорит перської кераміки значно стриманіший та гармонійніший, а павутиння тонкого кракелюру, що всуціль вкриває поверхню "кубачінського" поліхромного посуду, додає іранським творам особливої архаїчної шляхетності та об'єднує елементи дизайну в єдине ціле.

Хоча загалом питання про місце виробництва "кубачінської" кераміки залишається відкритим, є вагомі підстави припускати, що для посуду з поліхромним розписом це, найвірогідніше, було Куміше (сучасна назва – Шахреза) – невелике місто неподалік Ісфахану, столиці сефевідського Ірану.

Ганна Рудик