Пропустити навігацію
Великий керамічний таріль з багатобарвним розписом: погруддя юнака у тюрбані на тлі квітучого саду

Назва:

Таріль з юнаком у саду

Датування:

17 століття

Місце створення:

Куміше (Шахреза) (?), регіон Ісфагана, Іран

Матеріал та техніка:

Фаянс; підглазурний поліхромний розпис

Розміри:

D - 33 см

Інвентарний номер:

13 БВ

Джерело надходженння:

З колекції Богдана та Варвари Ханенків. Подаровано Варварою Ханенко Українській Академії Наук у 1918 році, націоналізовано більшовиками у 1919 році.

Публікації:

1. Вязьмітіна, М. (ред.) Мистецтво країн ісляму, Каталог. Музей мистецтв ВУАН. Київ: ВУАН, 1930. 2. Рудик Г. Харизма Ірану. Перське мистецтво 12-19 століть з колекцій музеїв України. Київ: Фенікс, 2017.

Виставки:

"Харизма Ірану. Перське мистецтво 12-19 століть з колекцій музеїв України" (Музей Ханенків, 11. 2017- 02. 2018, ). У постійній експозиції зали мистецтва ісламу з 2011 до 2017 року.

Розділ колекції:

Мистецтво Ірану

Коментар куратора

Декілька видів перської кераміки 17 століття, розписаної у вільній експресивній манері та вкритої ефектним цеком, традиційно класифікували як так звану кераміку "Кубачі". Ця умовна назва пов'язана із селищем Кубачі в Дагестані (Північний Кавказ), де у 19 столітті було виявилено величезні обсяги іранської кераміки доби Сефевідів.

Великі тарелі з поліхромним розписом та, переважно, квітково-садовими мотивами, представляють одну з груп "Кубачі". Багатство рослинних форм, переданих у природних вигинах тонких стовбурів, гілок та суцвіть, свідчить про взаємовплив "Кубачі" та турецької кераміки Ізніка. Утім, між двома традиціями чимало відмінного: колорит перської кераміки значно стриманіший та гармонійніший, а павутиння тонкого кракелюру, що всуціль вкриває поверхню "кубачінського" поліхромного посуду, додає іранським творам особливої архаїчної шляхетності та об'єднує елементи дизайну в єдине ціле.

Крім того, в іранській кераміці виразно проявилися новаторські тенденції тогочасного живопису майстрів ісфаганської школи 17 століття. Таріль представляє улюблені мотиви мистецтва доби Сефевідів. Зображення пишного саду символізують доступні щасливцям утіхи земного парадизу та насолоди небесного Раю. Погрудний портрет вродливого юнака-дервіша, який медитує у саду – образ ідеального об’єкта любові, що на символічній мові ісламських містиків означав самого Всевишнього.

Хоча загалом питання про місце виробництва "кубачінської" кераміки залишається відкритим, є вагомі підстави припускати, що для посуду з поліхромним розписом це, найвірогідніше, було Куміше (сучасна назва – Шахреза) – невелике місто неподалік Ісфахану, столиці сефевідського Ірану.

Ганна Рудик