Пропустити навігацію
Поховальна глиняна статуетка двогорбого верблюда, виготовлена за доби Тан.

Автор:

Невідомий

Назва:

Статуетка верблюда

Датування:

Доба Тан (618–907)

Місце створення:

Китай

Матеріал та техніка:

Глина, фарбування

Розміри:

h – 29,5 см

Інвентарний номер:

913 ДВ

Джерело надходженння:

З колекції Ханенків

Публікації:

Біленко Г., Рудик Г., Музей Ханенків, Східна колекція, путівник. Київ: Vital-Press, 2005. Для читання з теми: 1. Valenstein S. A Handbook of Chinese ceramics. The Metropolitan Museum of art New York, 1988; 2. Watt C. Y. China. Dawn of a Golden Age, 200–750 AD. The Metropolitan Museum of Art, New York, Yale University Press, New Haven and London, 2004; 3. Deupi Jill J., Covaci I. Immortality of the Spirit: Chinese Funerary Art from the Han and Tang Dynasties Exhibition Catalogue. The Bellarmine Museum of Art. Fairfield University, 2012.

Розділ колекції:

Мистецтво Китаю

Коментар куратора

Поховальні статуетки у вигляді придворних дам, танцюристів, музикантів, гравців у поло і тварин розкривають специфіку ставлення китайців до загробного життя. Через те, що воно осмислювалось як продовження земного існування, поховальна пластика мінці (кит. 明器, mingqi), тобто "духовні предмети", розкриває деталі повсякдення китайців, а також дає багато коричної інформації про їх побут, моду і розваги.

Вперше мінці з'явились за доби Хань (206 р. до н.е. – 220 р. н.е.) і залишались важливою складовою облаштування китайських поховань протягом Шести династій (220–589), епох Суй (581–618) і Тан (618–907).

За доби панування династії Тан в Китаї відбувся потужний зліт культури, мистецтв і ремесел унаслідок активного культурному обміну з іншими країнами завдяки стабілізації кордонів і поновленню міжнародної торгівлі.

Як і за часів Хань, керамісти виготовляли мінці з глини, але додали дещо нове: розпис трьома кольоровими поливами. Тому мінці ще називають саньцай тао (кит. 三彩陶, sān cǎitáo), тобто «триколірною керамікою».

Щодо тварин, то найчастіше у поховальній пластиці відтворювались саме коні та верблюди, адже вони дуже цінувались у Китаї. На верблюдах перевозили товари, подорожували купці і мандрівники.

Музейна статуетка є зображенням бактріана, тобто двогорбого верблюда, що зустрічався на північному сході Китаю і був пристосований до мінливого степового або пустельного клімату. Попри стилізацію і спрощені узагальнені форми, верблюд виглядає цілком природньо. Автор виявив спостережливість у зображенні тварини: пластичні вигини шиї, потовщення зап’ястного суглобу кінцівок та роздвоєні копита виглядають вельми натуралістично.

Залишки розписів позначають очі та вуха верблюда, а також попону чи щось, що накривало спину тварини.

Ольга Новікова