Пропустити навігацію

Назва:

Цзонгава Лобзанг Драгпа (1357-1419)

Датування:

18 століття

Місце створення:

Калмикія

Матеріал та техніка:

ґрунтоване полотно, клейові фарби, прописи золотом

Розміри:

60,3 х 42 см

Інвентарний номер:

462ЖВ

Джерело надходженння:

придбано у Величка В.С., 1969 рік, Москва

Розділ колекції:

Мистецтво Монголії, Тибету, Бурятії, Калмикії

Коментар куратора

Цінність даної пам’ятки – подвійна. Перед нами – один з рідкісних взіреців калмицького буддистського культового живопису, що дійшов до наших днів незважаючи на бурхливі події 20го століття. З іншого боку – історія тангка пов’язана з діяльністю славетного російського й французького біолога, Лауреата Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини – Іллі Ілліча Мєчнікова (1845 – 1916), його учня й друга Лева Олександровича Тарасевича (1868 – 1927) і французького вченого Етьєна Брюне (1873 – 1961). Напис на звороті засвідчує, що це – дарунок калмицького населення за ведення протиепідемічної роботи. Пам’ятка походить з приватного зібрання доньки Тарасевича – Юлії Львівни.

Як доходить висновку у своєму дослідженні вітчизняний тибетолог - Олена Дмитрівна Огнєва – дарунок скоріше за все був зроблений під час другої поїздки Мєчнікова до Калмикії у 1911му році, де його супроводжували Тарасевич і Брюне.

Тангка являє собою гарний приклад «хуажин зураг» (монгольською – «китайські художники»). Поняття об’єднує власне китайських художників, що обслуговували буддистські монастирі Центральної Азії та їхню живописну манеру, у якій могли працювати й монгольські, бурятські, калмицькі майстри. Стиль класичних тибетських тангка 17 – 19 століття дуже детальний і часом – педантичний. Натомість «хуажин зураг» при відчутному елементові примітиву приваблюють свіжою, вільною, ескізною манерою виконання.

Головний герой твору – засновник школи гелуг - Цзонгава Лобзанг Драгпа (1357-1419) – постає серед хмар в оточенні двох головних учнів. Праворуч від нього Г’ялцаб Дгарма Рінчен (1364 – 1432), ліворуч – Кайдуп Гелег Пел-Санпо (1385 – 1438). Як припускає О.Д.Огнєва, не виключено, що вибір сюжету був зумовлений певною паралеллю. Мєчнікову, що працював у Калмикії разом з двома помічниками, дарували тангка з зображенням великого Вчителя в супроводі двох учнів.

Вгорі, над головними героями – хмари, над якими здіймаються… зелені горби. Серед краєвиду – палац, де бодгісаттви і буддистські ченці слухають бодгісаттву Майтрею. Кілька небожителів і чернець підлітають згори до Цзонгави, аби вшанувати його.

Ця складова вимагає окремих пояснень. За буддистським вченням, в майбутньому Майтрея має з’явитися серед людей як наступний будда після Будди Шак’ямуні. Поки що Майтрея – великий бодгісаттва, що чекає здійснення своєї місії на небесній сфері Тушита. В буддизмі Магаяни Тушита, як і райська обитель будди Амітабги – Сукгаваді – стала розглядатися як місце, де доброчесні люди можуть перевтілитися й швидко досягти Просвітлення.

Відповідно, пейзаж в верхній частині тангка і зображує небесну сферу Тушита. Це – геть не випадково. Згідно життєписам, Цзонгава мав особливий пієтет до Майтреї, спілкувався з ним під час медитативного зосередження, відновлював храми й статуї на його честь, працював в галузі філософського вчення Йогачари, натхненником виникнення якого і вважається бодгісаттва.

В нижній частині тангка бачимо столик з підношеннями на честь головного героя – Цзонгави. По один бік від нього – персонаж у вбранні ченця-послушника, питання особи якого лишається дискусійним. По інший бік – «захисник вчення» і духовний охоронець пам’ятки – індійський бог смерті Яма.

Євген Осауленко