Назва:
Ушнішавіджая, бодгісаттва Щастя й Довголіття
Датування:
16-17 століття
Місце створення:
Тибет
Матеріал та техніка:
бронза, лиття, патинування, інкрустація, золочення
Розміри:
Висота – 22 сантиметрів
Інвентарний номер:
896ДВ
Джерело надходженння:
з Дирекції виставок та панорам СРСР, 1955 рік, м.Москва
Розділ колекції:
Мистецтво Монголії, Тибету, Бурятії, Калмикії
Коментар куратора
Разом з Амітаюсом та Білою Тарою Ушнішавіджая (індійською, санскритом – «Переможна з діадемою «Ушніша») належить до трьох основних подателів довголіття в тибетському буддизмі.
Героїня скульптури є уособленням однойменного «дгарані». «Дгарані» - молитовні формули, призначені для регулярного повторення. Вони подібні до відомих широкому загалу мантр, але більші за обсягом. «Ушнішавіджая дгарані» призначене для досягнення довголіття, зцілення недугів і нейтралізації негативної карми, що може призвести до нещасливих перевтілень у майбутньому. Згідно традиції, Будда Шак’ямуні проголосив це дгарані для порятунку небожителя Шустгіти. Через те, що в останнього поєднувалися гарна та погана карма, йому загрожували подальші перевтілення в пеклі, у вигляді тварини та людини-каліки. Дгарані з’явилося з «ушніші» - особливого виступу на верхівці голови Будди – звідки і походить його назва.
Як і зображення Амітаюса, зображення Ушнішавіджаї належить до групи пам’яток з зібрання музею, що наслідують риси буддистських скульптур північно-східної Індії. Звернемо увагу на трактування спинки трона як пишного ореолу довкола постаті і штучне затемнення (патинування) поверхні. Разом з тим лик героїні має не стільки індійські, скільки монголоїдні, близькі до тибетських риси.
Євген Осауленко.