Коментар куратора

Серед старовинних творів буддистського мистецтва, що походять безпосередньо з колекції засновників музею, родини Ханенків, є монгольська скульптура будди в індійському царському вбранні, що тримає у схрещених на рівні грудей руках предмети ритуалу – жезл «ваджра» та особливий дзвоник.

Так представлено Акшобг’ю (Акшобг’я - індійською, санскритом – «Непорушний») як Ваджрадгару (Ваджрадгара - індійською, санскритом – «Той, що тримає жезл «ваджра»). Перше з імен цей будда інших епох і світів отримав через те, що виховав в собі неймовірну стійкість психіки і непідвладність гніву. Він здатен перетворювати лють на досконалу об’єктивність і безпристрасність.

Друге ім’я – Ваджрадгара – вимагає окремих пояснень. В буддизмі Магаяни сформувалося вчення про «тіла», або, можна сказати, «способи присутності» будд у Всесвіті.

Серед людей вони з’являються як великі Вчителі, що регулярно відновлюють Благородне Вчення. У вищих сферах буття вони постають як Вчителі тих, хто вправний у практиках медитації, аби контактувати з ними за її допомогою. Нарешті, на вищому рівні будди об’єднуються у містичну цілість, яка пронизує собою буття.

В буддизмі Ваджраяни з’являється ідея Адібудди (індійською, санскритом «первісного будди»), який уособлює цю цілісність і цей вищий рівень присутності. Різні традиції даної гілки буддизму визнавали різних будд гідними титулу Первісного Будди. Зокрема, в школах тибетського буддизму каг’ю, сак’я та гелуг в якості Адібудди вшановують Акшобг’ю як Ваджрадгару.

Жезл і дзвоник в руках будди символізують плідне поєднання взаємодоповнюючих сил, що ведуть до Просвітлення. В окремих випадках згадані предмети виступають як символи чоловічого і жіночого начал.

Євген Осауленко