Вайшравана – бог-подавець багатства

Нам нічого достеменно не відомо стосовно часу і причини появи вишуканих технік тибетського живопису «нагтганг» і «мартганг» - «чорна поверхня» та «червона поверхня» - відповідно. Припускають, що на їх формування могло вплинути знайомство тибетців з китайськими лаковими розписами.

Суть технік полягає в тому, що більша частина зображення на тангка виконується золотими лініями та тонуванням поверх полотна, ґрунтованого чорною або червоною фарбами. Лише найважливіші деталі, як-от лик головного героя, можуть бути дані в кольорі. В зібранні Музею Ханенків є два взірця «нагтганг» (на чорному тлі), про один з яких зараз і піде мова.

Згідно буддизму, боги, як і люди, є представниками одного з розрядів живих істот у Всесвіті. Відповідно, їх теж можна навернути в буддизм, зробити помічниками й захисниками громади. Звісно, зробити таке здатні лише Просвітлені Сутності й великі вчителі. Індійські та місцеві боги й духи, наверненні в буддизм, утворюють окремий розряд шанованих персонажів – «захисники вчення».

Ще за досить раннього періоду розвитку традиції в Індії «захисником вчення» став вважатися індійський бог багатства Вайшравана або ж Кубера – охоронець Півночі, повелитель духів «якша» - хранителів скарбів земних надр. Згідно буддизму, надмірні злидні й розкоші однаково заважають самовдосконаленню. Натомість помірний добробут, який дарує Вайшравана, сприяє цьому.

Герой твору постає верхи на леві. Його лик прекрасний. Лише широко відкриті очі нагадують, що перед нами – здатний бути грізним «захисник вчення». Як повелитель «якшів» Вайшравана має зачіску і вінець індійського монарха, як охоронець Півночі постає в обладунку китайського типу. В руках бога – прапор та звіренятко, що блює коштовностями.

Тло тангка складає розкішний гірський краєвид.

Євген Осауленко