Пропустити навігацію
Ваза у формі горщика прикрашена зображеннями лева із перлиною.

Автор:

Невідомий

Назва:

Ваза (ґвань)

Датування:

Доба Мін (1368–1644), 17 століття

Місце створення:

Китай

Матеріал та техніка:

Порцеляна, розпис вуцай

Розміри:

h – 14,5 см; d – 14,5 см.

Інвентарний номер:

914 ДВ

Джерело надходженння:

З надходжень 1956 р.

Публікації:

Біленко Г., Рудик Г., Музей Ханенків, Східна колекція, путівник. Київ: Vital-Press, 2005. Для читання з теми: 1. Valenstein S. A Handbook of Chinese ceramics. The Metropolitan Museum of art. New York, 1988; 2. Pierson S. From Object to Concept: Global Consumption and the Transformation of Ming Porcelain. Hong Kong University Press, 2013.

Розділ колекції:

Мистецтво Китаю

Коментар куратора

Форма музейної вази у Китаї з’явилась ще за доби неоліту. Так звані горщики ґвань (кит. 罐, guàn) належали до господарського посуду. Пізніше проста лаконічна форма ґвань була відтворена мінськими керамістами у порцеляні і відтоді не виходила із моди.

За доби Мін (1368–1644) також було оновлено й декоративні прийоми в розписі порцеляни. Керамісти винайшли спосіб поєднання підполив’яного розпису кобальтом із надполив’яним розписом емалевими фарбами, створивши абсолютно новий принцип декору. Оновлення триколірного розпису саньцай (кит. 三彩, sāncǎi) призвело до появи знаменитого вуцай (кит. 五彩, wǔcǎi), тобто «п’ять кольорів». До палітри вуцай входили зелений, фіолетовий, синій/блакитний, жовтий та червоний кольори різних відтінків, причому їх кількість в рамках живописного оформлення одного виробу зовсім необов'язково зводилась до п'яти.

Процес виготовлення потребував двох випалів. Перший, високотемпературний випал закріплював кобальтовий синій під шаром прозорої поливи. По вистиганні художник-кераміст наносив на поверхню малюнок емалевим фарбами і виріб повторно випікали за нижчої температури для закріплення емалей.

Музейна ваза була виконана саме у техніці вуцай. Це невеликий предмет з барвистим розписом у вигляді двох левів, що грають перлиною.

Образ лева займає одне з провідних місць у культурі та мистецтві традиційного Китаю, потрапивши до Піднебесся із буддизмом за доби Хань (206 р. до н.е. – 220 р. н.е.). В індо-буддистській традиції образ лева відіграє важливу роль, оскільки звір пов'язаний не лише із Буддою, але й з верховною владою, тому ця тварина одразу привернула увагу китайців.

За доби Хань ще велись пошуки персонажу, який би став символом правителя і державності, а також мав би реальний прототип серед існуючих тварин.

Ймовірно, уявлення китайців про цього звіра спочатку засновувались на літературних описах, що містились в індо-буддистських текстах, а також оповідках купців і мандрівників. Попри появу реалістичних трактувань лева за доби Північна Вей (386–535), з часом вкорінився фантазійний образ звіра, як на музейній вазі.

На вазі-ґвань зображено левів із м’ячем (перлиною). Образ перлини зв’язували із нероздільностю душі та матерії, гармонії духовного та матеріального збагачення (недарма вона схожа на китайську монетку з отвором у центрі). Зображена як іграшка-м’ячик лева, перлина вважалась символом мудрості та енергії, що потрібні людині для великих звитяг.

Ольга Новікова