Пропустити навігацію
Фрагмент світлого жилету з тонкою неяскравою вишивкою у вигляді смуг.

Назва:

Жилет

Датування:

1780-1790-ті роки

Місце створення:

Франція, Париж (?)

Матеріал та техніка:

шовк; вишивка

Розміри:

59х35 см

Інвентарний номер:

3 ТК

Джерело надходженння:

з колекції Ханенків

Публікації:

Свобода vs Імперія. Франція на межі 18-19 століть у творах з колекції Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Кататог виставки (2018). Київ: Фенікс.

Виставки:

Свобода vs Імперія. Франція на межі 18-19 століть у творах з колекції Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Київ (вересень-листопад, 2018)

Розділ колекції:

Європейське декоративне мистецтво

Коментар куратора

Схожі чоловічі жилети протягом 18 століття були важливим елементом одягу заможних французів: вони підкреслювали статус і смак власника. З 1780-х років жилети стали коротшими та простішими. Ці зміни були пов'язані з поширенням серед аристократії моди на кінний спорт, а також наслідуванням англійського сільського костюму. Спинку виробу почали виготовляти з недорогих тканин. І лише передню частину жилету, що зазвичай виднілася з-під розтібнутого пальта, й далі виготовляли з шовку та оздоблювали ошатною вишивкою.

Паризька вулиця Сент-Оноре протягом 18 століття стала відомим в Європі місцем торгівлі дорогими товарами, а особливо - одягом з шовку та оксамиту. Там заможні французи полюбляли замовляти і шовкові жилети. Відповідно до фігури замовника продавці підбирали форму майбутнього виробу. Потім покупець обирав ескіз вишивки та висловлював побажання щодо дизайну жилету. Коли остаточний малюнок було узгоджено, його передавали майстру, який втілював ескіз у життя. Таким чином, кожен замовлений предмет одягу ставав унікальним.

За роки Французької революції жилети, які раніше були ознакою статусу та розкоші, стали ще простішими та скромнішими і з часом перетворилися на другорядний елемент чоловічого гардеробу. Через революційні події занепадала і французька текстильна індустрія, а особливо в Ліоні, що був найвідомішим центром з виготовлення шовку в Європі. З міста виїхало близько 20 000 жителів, більшість з яких працювала у текстильній галузі.

Лише за правління Наполеона французьке шовкове виробництво почало розвиватися знову. Перебуваючи в Ліоні в 1802 році, Наполеон разом із дружиною Жозефіною Богарне відвідав ткацькі майстерні. Вражений занедбаним станом колись процвітаючих виробництв, він поставив за мету відродити виготовлення відомого французького текстилю, що не в останню чергу було пов'язано і з необхідністю оздоблення розкішних палаців, збіднілих за роки революції. Наполеон вітав будь-які реформи щодо вдосконалення ткацького обладнання, а також заохочував ткачів, які перебралися до інших країн, головним чином до Швейцарії, повернутися до прославленого текстилем Ліону. У підсумку, за час правління Бонапарта, місто повернуло собі колишню славу шовкового центру Європи.

Гоцало Катерина